Я знаю Юрія Павловича особисто. Вважаю, що він молодий, надзвичайно перспективний керівник, який має достатньо вагомі зв’язки з першими особами держави, досить молодий, продуктивний вік і велике бажання змінити ситуацію на Сумщині на краще. Я щиро бажаю йому успіхів і радий буду допомогти йому в його справах, якщо в цьому буде необхідність. З Геннадієм Михайловичем стосунки робочі. Був конфлікт, але це прояви демократії, а демократія – це культура конфлікту. А конфлікт завжди рухає ситуацію по спіралі вперед. Думаю, що ми будемо працювати кожен на своїй дільниці заради сумчан. Оскільки обидва представляємо владу, а основна функція влади – надання функцій населенню. І влада, як нервове закінчення, повинна миттєво реагувати на всякий біль людей. І він, і я, я глибоко переконаний, будемо реагувати на ці речі. Оце нас і об’єднує. Діяльність АМКУ взагалі контролює закон. Комітет підпорядковується Президенту і підзвітний Верховній Раді України. До призначення головою адміністрації в Глухівському районі я працював помічником голови Антимонопольного комітету України. Можливо за цим дещо шкодую. Що стосується роботи голови адміністрації – це дуже цікава і надзвичайно відповідальна посада. В тих умовах, в умовах, яких доводилось працювати, не завжди все залежало від посади, бо є влада приватника, є влада силових структур, є влада безсовісних людей, які займають ті чи інші посади, а відповідальність завжди лежить на голові адміністрації і люди завжди, як і раніше в комуністичні часи, йдуть зі всяким болем до першої особи в районі. Іноді було дуже тяжко, бачачи біль людей, усвідомлювати що у вирішенні питання не все від тебе залежить. Це, мабуть, найбільша проблема цієї посади. Але найбільше шкодую за роботою першого заступника голови Путивльської районної державної адміністрації і тою командою, з якою довелось працювати. Це були найщасливіші моменти, їх дуже часто згадую. Ми домовились з Юрієм Павловичем про співпрацю. А на якій посаді ця співпраця буде, це не важливо.

Цінову політику в ринкових умовах диктує ринок. Що стосується якості ковбаси, то це повноваження Держспоживстандарту і управління захисту прав споживачів. На превеликий жаль, в області майже не залишилось м’ясокомбінатів, а ті, що залишились, не в змозі задовольнити потреби навіть бюджетної сфери (лікарні, школи, дитячі садки). Область стала місцем збуту не зовсім якісної продукції. В магазинах не зустрінеш ковбасних виробів, які би відповідали вимогам ДСТУ. Як правило це продукція виготовлена по ТУ, які розробляються самими підприємствами.

Про ОАО “СНПО ім. Фрунзе” діє на загальнодержавному і міждержавному ринках, тому його діяльність контролює центральний апарат АМКУ. Що стосується контролю за “Сумиобленерго” – це також є не наші повноваження. Дозвіл на придбання активів “Сумиобленерго” також дає центральний апарат АМКУ. Діяльність “Сумиобленерго” постійно знаходиться під увагою Сумського тервідділення. Ми неодноразово порушували справи проти даного суб’єкта господарювання за порушення закону про “Захист економічної конкуренції”. Декілька разів надавали рекомендації припинити дії, які мають ознаки цих порушень. До речі , хотів би зазначити, що “Сумиобленерго”, порівняно з іншими обленерго, з повагою відноситься до нашого законодавства і не так часто виходить за його межі.

Одним із основних завдань Антимонопольного комітету згідно із статтею 3 Закону України є здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції. Відповідно до статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» до основних порушень, які вчиняють суб’єкти господарювання у сфері ціноутворення, є антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання та зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку. В межах області на даний час закупівлю молока здійснюють 15 молокопереробних підприємств Сумської, Полтавської, Харківської і Чернігівської областей. Отже, незважаючи на значну кількість молокопереробних підприємств, якими здійснюється закупівля молока, зазначений ринок є більш - менш конкурентним і швидше за все жоден з суб’єктів господарювання, яким здійснюється закупівля молока не має ознак такого, що займає монопольне (домінуюче) становище на зазначеному ринку. Разом з тим, у разі встановлення молокопереробними підприємствами одночасно однаково низьких закупівельних цін на молоко при тому, що кожне підприємство має різні витрати, такі дії можуть бути кваліфіковані органами Антимонопольного комітету як антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання. На даний час постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 2009 №1248 затверджено мінімально допустимий рівень цін на молоко, зокрема, на молоко незбиране екстра та вищого ґатунку, першого та другого ґатунків встановлено у розмірі, відповідно, 2600, 2500 і 2120 гривень за 1 тону (без урахування ПДВ). Але зазначений рівень цін згідно законодавства використовується лише як база для розрахунку розміру дотацій з бюджету, які відшкодовуються молокопереробним підприємствам при закупівлі молока сирого для промислової переробки, зокрема, у населення. Здавачі молока ж, не розуміючи цього, і сприймаючи встановлені ціни як дійсно мінімальні закупівельні ціни, скаржаться у різні інстанції на те, що молокопереробні підприємства закуповують молоко за цінами, нижчими від визначених Постановою. Швидше за все, такі скарги не матимуть жодного результату, оскільки на превеликий жаль законодавство у цьому випадку на боці молокопереробних підприємств. Так, відповідно до положень Закону України «Про ціни та ціноутворення» визначено, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, до яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Тобто, відповідно до чинного законодавства, за відсутності державного регулювання, закупівельні ціни на тваринницьку продукцію формуються у вільному режимі, зокрема, визначаються суб’єктами господарювання самостійно, за згодою сторін. Як показало життя, механізм встановлення мінімальних закупівельних цін на молоко, які використовуються лише для розрахунку дотацій не забезпечує належного рівня захисту економічних інтересів здавачів молока, що проживають у сільській місцевості, де, при нинішній ситуації з безробіттям громадян, корова є чи не єдиним джерелом доходу.

Цей ринок є загальнодержавним, він є конкурентним. Тому на цю ситуацію не розповсюджуються повноваження АМКУ. Колясочку можна придбати де завгодно, у різних магазинах, за різною ціною. Говорити про наявність монополії у цій ситуації не доводиться. Якщо би була скрізь однакова ціна, можна було би говорити про змову суб’єктів господарювання. Зараз не знаю, яка ціна на колясочки, але думаю, що вона в різних торгівельних мережах різна.